Гльоза А.М.,

                                                                                                                                   вчитель англійської мови

                                                                                                                                      Кушугумський НВК “Інтелект”

                                                                                                                    Запорізький район

Формування надпредметних компетентностей учнів при вивченні іноземних мов

Динамічні зміни в реформуванні української шкільної освіти вимагають безперервного оновлення в системі навчально-виховного процесу та орієнтування на європейські стандарти у викладанні шкільних дисциплін. На засіданні Європейської Ради ЄС ще у 2000 році [5] було наголошено на важливості здобуття кожним громадянином навичок і знань, необхідних для життя і роботи в новому інформаційному суспільстві. Здобувши знання і практичний досвід, людина може стати компетентнісною – всебічно розвиненою особою, ініціативним та мобільним спеціалістом. 

Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття “компетентність” як загальні або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації. [5] Вона сформулювала перелік восьми ключових компетенцій для навчання упродовж життя з використанням логічно визначеного ряду: вивчати – шукати – думати – співпрацювати – діяти – адаптуватись. [2, с.5–15] Цими восьмами надпредметними, або ключовими компетентностями є

– навички рахування та письма / компетенція в галузі рідної мови; 

– базові компетентності в галузі математики, природничих наук і технологій / математична і фундаментальна природничо-наукова та технічна компетенції;

– іноземні мови / компетенція у сфері іноземних мов;

– використання інноваційних технологій / або інформаційні та комунікаційні технології, комп’ютерна компетенція;

– здатність та уміння навчатися / навчальна компетенція;

– соціальні навички / міжособистісна, міжкультурна та соціальна компетенції, а також громадянська компетенція;

– підприємницькі навички / компетенція підприємництва;

– загальна культура й етика / культурна компетенція. [6]

 Міжнародний департамент стандартів для навчання, досягнення та освіти (International Board of Standards for Training, Performans and Instruction – IBSTPI) визначає компетентність як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і відносин, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, спрямовані на набуття певних стандартів у галузі професії або виду діяльності [7, с.1].

У нових Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти немає чіткої дефініції: у більшості випадків “компетентність” тлумачиться  як “здатність” [1, с.5-7], інколи – як “особистісне утворення” [1, с.5] чи “досвід” [1, с.3].

Оскільки надпредметні компетентності не пов’язані з одним навчальним предметом, ми пропонуємо розглядати їх як фактично усі знання та вміння, що учень здобуває під час навчання у школі. Серед переліку надпредметних компетентностей, визначеного українськими науковцями (Н.М. Бібик, Л.С. Ващенко, Г.В. Монастирна, О.В. Овчарук, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, В.І. Саюк та інші), ми звертаємо увагу саме на умінні вчитися. Завдяки цьому вмінню формується критичне мислення учня.

Ми вважаємо, що у навчально-виховному процесі формуються такі надпредметні компетенції:

– уміння приймати рішення;

– уміння працювати в команді, групах і самостійно;

– уміння здійснювати пошук інформації у різний спосіб;

– уміння приймати рішення;

– здійснення самоконтролю і самооцінки власної діяльності;

– використання діалогових форм навчання, які ґрунтуються на взаєморозумінні та взаємодії.

На нашу думку, формування надпредметних компетентностей учнів доречно реалізовувати у розвивально продуктивному інтегративному підході до навчально-виховного процесу. Порівняльний аналіз шкільних програм природничо-математичних дисциплін переконливо свідчить про реальність інтеграції викладання математики, інформатики, фізики, хімії, географії, біології з іноземною мовою на змістовному, процесуальному, мотиваційному і психологічному рівнях.

Таким чином, формування надпредметних компетентностей відбувається під час об’єднання отриманих знань з ізольованих навчальних предметів і їхньої трансформації в єдине ціле. Наприклад, під час інтеграції двох-трьох або більше навчальних предметів зазвичай формуються декілька надпредметних компетентностей одночасно: в уроці-мандрівці “Швидкість і прогресія – від Адамса до Левер’є” використано знання, які учні отримали на уроках математики, хімії, фізики, англійської та французької мов і сформовано відповідні надпредметні компетенції – математична і фундаментальна природничо-наукова, навчальна компетенція, компетенція у сфері іноземних мов та культурна компетенція. Сформовані надпредметні компетенції здійснюють комплексний вплив на особистість учня, активно сприяючи підвищенню його універсальних дослідницьких умінь у системному баченні досліджуваних об’єктів через стратегії активного (дискусія, “мозковий штурм”, кейс-технології) і колективного навчання (командна робота, навчання у співпраці). Надпредметні компетенції, як ми вважаємо, краще формувати на міжпредметних або інтегрованих уроках у різних формах – семінари, конференції, диспути, дискусії, лекції, мандрівки, “круглі столи” тощо. Ситуативні методи навчання, які використовуються на таких уроках, забезпечують природній перебіг процесів пізнання, розвивають творче мислення. Навчальна інтенсифікація (інтеграція неминуче розширює тематику матеріалу для вивчення за рахунок інших предметів), систематизація (глибокий аналіз і узагальнення явищ), оптимізація навчально-виховного процесу, підвищення ролі самостійної роботи учнів формують надпредметні компетенції (отримання умінь через дію).

Спираючись на наступні види інтеграції [3], вчитель формує надпредметні компетенції на основі інтегрованих тем, розділів, курсів самостійно (маючи відповідну підготовку з іноземної мови та предметів природничо-математичного циклу) або у кооперації з іншими вчителями-предметниками.

 1. Об’єктна (учні вивчають підтему “Вода” у різних навчальних предметах – хімія, фізика, біологія, географія, англійська мова).

2. Понятійна (“Властивості і види алгоритмів” –  інформатика, англійська мова, біологія, математика).

3. Теоретична / Концептуальна (“Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва” – хімія, фізика, біологія, англійська мова).

4. Методична (“Процеси глобалізації у сучасному світі” – історія, інформатика, математика, англійська мова).

5. Проблемна (“Забруднення: місто у небезпеці” – екологія, англійська мова).

6. Зовнішня (“Людина і природа” – екологія рідного краю, природознавство, географія, біологія, англійська та французька мови).

7. Діяльнісна (дискусія “Відпочинок на природі” – англійська мова, інформатика, географія).

8. Практична (“Джерела і приймачі світла. Оптична система ока” – фізика, біологія, англійська мова).

9. Хронологічна (“Становлення української незалежності” – історія, англійська мова).

Контрольні роботи відбуваються у вигляді творчих робіт (проектів) або заліку, обговорення проблеми, вирішення задач проблемного характеру.

Надпредметні компетенції, які формуються під час вище вказаної пізнавальної діяльності, забезпечують учнів такими уміннями:

– визначати пізнавальні проблеми, які потрібно і можливо вирішити у навчально-виховному процесі (Що треба знати для розв’язання цієї задачі? Що я вже знаю і що мені необхідно?);

– вибирати джерела інформації, які відповідають поставленій меті в навчально-виховному процесі;

– відображати роботу у тій формі, яку вимагає конкретна навчальна ситуація;

– співставляти отримані результати і мету (самоконтроль і самооцінка).

 Відповідно, у навчально-виховному процесі надпредметні компетенції створюють міцний фундамент наукового світосприйняття з цілісним уявленням картини світу. Надпредметні компетенції, на нашу думку, неможливо сформувати в рамках одного або декількох ізольованих один від одного предметів. 

По суті, ідея формування надпредметних компетенцій у міжпредметній інтеграції предметів природничо-математичного циклу виникла ще в 1980 році (переклад праці Г.Хакена “Синергетика” [4]). Звичайно, під час формування надпредметних компетенцій потрібно дотримуватися певних умов:

1. Об’єми матеріалів з різних предметів є близькими за змістом.

2. Методи дослідження або вивчення приблизно однакові.

3. Матеріал, який вивчається, будується на загальних з інтегрованими предметами закономірностями, теоріях і концепціях.

У педагогічній закордонній і вітчизняній практиці накопичено багатий досвід формування надпредметних компетенцій на рівні міжпредметних зв’язків і викладання інтегрованих курсів, наприклад програма 2013 року для 6 класів “Інтегрований курс “Всесвітня історія. Історія України””. Але найбільшу увагу приділено предметам гуманітарного спрямування, тому відчувається значна нестача інтегрованих курсів для предметів природничо-математичного циклу і повна відсутність інтеграції цих предметів з іноземною мовою.

Під час формування надпредметних компетенцій у навчально-виховному процесі спостерігаються певні протиріччя між:

– неперервним зростанням об’єму знань і реальними можливостями їхнього засвоєння учнями;

– збільшенням об’єму змістовної частини предметів природничо-математичного циклу і обмеженою кількістю годин в навчальному плані;

– тенденцією до профілізації навчання та необхідністю введення широкої загальної освіти;

– необхідність введення інтегрованих курсів для формування надпредметних компетенцій (іноземна мова та предмети природничо-математичного циклу) і недостатня кількість методичних розробок.     

Проаналізувавши педагогічні умови для формування надпредметних компетенцій, ми дійшли висновку, що такі методичні розробки з іноземної мови та предметів природничо-математичного циклу на основі інтегративного підходу сприяють поліпшенню якості навчання учнів, підвищенню інтересу до цих предметів, професійному самовизначенню і формуванню цілісного світосприйняття – умінню цілісно сприймати світ в його багатоманітності. У формуванні надпредметних компетенцій інтеграція як засіб навчання сприяє отриманню нових знань на стику традиційних предметних. Такий навчально-виховний процес XXI сторіччя, який швидко стирає межі між окремими науками, сприяє зняттю перенавантаження, втомлюваності учнівського колективу за рахунок його переключення на різноманітні види діяльності, спеціалізації не за науками, а за конкретно поставленими проблемами і, найголовніше,  – створенню педагогіко-психологічної атмосфери відкритості мислення як вчителя, так і його учнів. 

Література

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. Режим доступу:

 http://mon.gov.ua/content/%D0%9E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0/post-derzh-stan-(1).pdf

2. Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - К.: „К.І.С.", 2004. - 112 с. 

3. Селезнёва Г.В. Новое качество образования на основе интеграции [Електронний ресурс]. Режим доступу:

 http://pedsovet.org/forum/index.php?act=attach&type=post&id=11328

4. Хакен Г. Синергетика [Електронний ресурс]. Режим доступу:         http://www.padaread.com/?book=14927

5. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program – OECD (Draft). – 279 p.

6. OECD: Program on International Student Assessment, 2000. – 3. New Skills for the Learning Society. – 238 p.

7. Spector J. ERIC Clearinghouse on Information and Technology Syracuse NY. Competencies for Online Teaching. ERIC Digest. Competence, Competencies and Certification / J. Spector, Michacl-de la Teja, Ileana. – N.Y., 1996. – 123 p.